отакий вобщім в нас Льотчік Голодупенко
29 листопада 2009
отакий вобщім в нас Льотчік Голодупенко
20 жовтня 2009
в результаті п"ятихвилинних переговорів було визначено, що:
- баба вчить внука дві вєщі
1. молитву "агеле охоронителю мій"
2. плювати на діда
- дід вчить внука дві вєщі:
1. колядку "на дворі чорна хмара в"ється"
2. казати "баба-дурочька"
ггггггг
07 вересня 2009
21 червня 2008
от.
то я просто прибираю і Кримінальні сонети МП і Андруховича слухаю. навіяне кров'ю.
доброго дня.
14 червня 2008
п.с. Кузьма, я дура дурна, бо якби зробила візу то вже в 4 ранку сьогодні була б в тебе у Варшаві. о.
люблю.
12 травня 2008
проблєма - приспічило мені, великій вже дівулі кєди купити. раніше нормально без них жила - а тепер відчуваю шо всьо, не довго лишилось. і знаєте шо? - НЕМА В НАС В ЛУЦЬКУ ДЕ КУПИТИ КЄДИ. нє, ну певно є - відносно. я вже скрізь була - і в дитячих магазинах теж. ніфіга. є такі блістящі і розові в квіточки. або 40вий розмір. думала - хер з ним, куплю вже круті, за 400 грн. - мого розміру нема(
шось мені порадьте поки не пізно.
бо ше трохи і я буду умалять p-ok-ahontas привезти мені з Варшави шось прілічне).
один плюс: шукала вчора кеди, купила три книжки. кажуть шо три це щасливе число. а книжки - то взагалі щастя))
Льоньчик мій вчора в Майдані виступав з Cold Meat Party. вражень багато, нюансів багато, писати про це все трохи впадло) приходьте - всім розкажу.
лягаю оце вже спати. з трьома книжками. заздріть:)
добраніч
27 квітня 2008
із отриманого нині вітання-побажання від Захарця:
усіх Вам благ і поблажок
)))
Радійте!!) Люблю!!!!!!!!!!
19 квітня 2008
відрядили мене туди вчора. за це почала любити свою роботу. виявляється, вони знали що мені треба поїхати саме туди. бо я, якщо чесно, вже більше місяця голову ламала над тим, куди ж саме мені потрібно їхати.
відповідь виявилась проста і банальна)
про мету відрядження - семінар - розповідати не буду, оскільки по-перше, то нецікаво, по-друге, я вже абсолютно не пам"ятаю про його існування після того як вдихнула "шось львівське" (чи то повітря, чи то шо - не знаю конкретно) ).
і навіть, якщо чесно, не знаю шо, власне про Львів той розповідати...
хіба те, що ходила півтора дні з подурному-блаженною усмішкою на обличчі, думки розсіювались, не концентрувались на слові, очі блистіли, вуха були повністю поглинуті джазом, мізки - небезглуздими обличчями випадкових людей, серце - вже рідними Андрійком, Назарчиком і Сашком, яким я страшенно дякую за прийом, бо ж всі в курсі шо без них могло б все бути по-іншому)
і так мені смішно з себе було, шо тішилась цим всім як дурень цвяшком)) (уявляю вже як смішно було тим хто мене бачив зі сторони))).
але з того всього привезла в Луцьк мільярд ЛЮБОВІ.
звертайтесь, якшо треба)
п.с. якийсь такий пост вийшов "нерівномірний". звиняйте, бо то через надмір емоцій.
п.п.с. я тримала Назарчика за бороду і не додумалась загадати бажання)
06 квітня 2008
ше я собі сьогодні задумувалась над тим, навіщо потрібні стосунки яких фактично не існує. питання "кому" - не виникало. бо потрібні саме тим, хто в них вариться з головою. або хто навіть не з головою, а просто так раз в два місяці побачитись. може. якшо захотіти. все б нічого і не напряжно було б, якби була взаємність. хай і в плані "мені по фіг, не хочу тебе бачити щодня, мені хватає і раз в два місяці. і я взагалі не гарантую чи схочу тебе бачити наступного разу".
а так - геть не чесно. якшо однин любить так шо капєц, але йому пофіг (бо в нього відішлі структура любові така, шо об"єкт не важливий (бо він і так десь є і його чекає) а важливий сам процес - коли можна собі соплі попускати і т.д. - але тільки коли це дозволяє час, оточуючі і робота), а другий любить так шо капєц, але постійно думає-думає-думає-думає-думає і мріє-мріє-мріє-мріє про ... (далі підуть сомплі).
нє, ну скажіть шо не чесно??
от сьогодні дивилась уривок фільму "Мексиканець", і там Джулія Робертс питала Бреда Піта - от скажи, якшо люди люблять один одного щиро, до нестями, але от в них не ладиться і всьо, то коли уривається терпець? правильна відповідь була - ніколи.
правильна та відповідь, скажіть мені?? бо я шось вже не знаю.
бо я так собі думаю, шо якшо жити при теперішніх розкладах і почувати себе некомфортно (страждати - то засильне слово, певно), шо жити коли ТОЙ повністю від тебе відмовляється - один хєр. Просто різні рівні "страждання". Але при другому варіанті є принаймні визначеність. Хоча - і при першому є визначеність. бо один визначився шо любить і чекатиме, а другий визначився, шо перший любить і чекатиме....
(((((((((((((((
карочє, загналась я, вже сама не контролюю свої думки, а то все через те що в мене їх зараз мільярд і всі біжуть кудись в невідомому напрямку.
кланяюсь.
на добраніч.
04 квітня 2008
сьогодні - бабуїн-барабанщик. і в нього якраз моно-концерт був.
слон- в животі, бабуїн - в голові.
мір животних в мені.
дурнуваті накрути.
01 березня 2008
1 березня. прокинулась від котячих візгів під вікном. подумала - "весна, бл.."
потім подивилась в вікно - а там всьо в болоті. чорне таке. подумала - "нє, ну точно весна, йопт.."
а вчора так тішилась шо так пахне і шо вже геть на носі та весна.
і ше. вчора про прізнаніє в любві дитяче писала. шось я забагато радості вам віддала).
бо потім одразу згадала одне (Єдине) зізнання в коханні. від чоловіка (Єдиного). щирішого не буває. і не буде. навіть від нього. і навіть (не) мені. бо відкриваються тільки один раз. і повністю. а потім закриваються...
p-ok-ahontas, лізу до тебе в твій корічнєвий костюм.
29 лютого 2008
яка трапилась 2 дні тому.
чому не поділилась відразу? бо думала шо самій мало буде:)
але ви зараз це все прочитаєте і скажете шо то я себе накрутила і страшно перебільшую. але я так собі не думаю)
КАРОЧЄ
була я на роботі. і там прийшла клієнтка одна. з дітьом - дітю рочки десь 3. і вона довго-довго сиділа чекала шось-там, і та дитина марудилась. марудилась-марудилась, потім почала співати. потім тіпа вилізла на сцену (яку сама собі придумала) - між двома вазонами) і дальше співала. а я ж, як ізвєстно в узкіх колах, з дітьми спільну мову знахожу очєнь бистро. шо трапилось і в цей раз. ми з нею подружились. її звати Яна. і вона мені там розказувала шо прийдуть бабайкі зараз, ну і шо там в садіку робиться, і малювала мені всякі калякі-малякі (досіхпор бережу) ) і розказувала як її мама любить. а потім зовсім розігралась, і почала лазить під столом в мене. і так кльово було - сидиш в серйозній установі, консультуєш суперсерйозного дядьку на якого здається і глянути безплатно неможна, а тут з-під столу вискакує мала і кричить "уууу я бабайка!!!". а ше ми з нею по тіліфону тіпа говорили. вона взяла якусь різінку а мені дала лінійку - шоб я їй відповідала. ну і ж клієнти мусіли чекати поки я закінчу телефонну розмову (по лінійці). ну і вобщім, смішно всьо було в ці півтори години робочого часу, а кульмінаційний момент настав тоді, коли мала ходила собі, ходила, тут розвернулась до мене рєзко і каже "Я ТЕБЕ ЛЮБЛЮ".
і я чуть не заплакала.
від радості.
нє, канєшно спочатку я подумала, мовляв, спасіба, але от чьо ти не чоловічої статі і не на рочків так з 20 старша.
а потім подумала, шо нє. шо мужикі так щиро, як це зробить дитина, в любві не зізнаються. то вже від природи так є.
так шо я щаслива і любіма:)
24 лютого 2008
я в (арт)трансі після вистави театру Арабески з Міськом Барбарою в головній ролі на тексти Жадана
я думаю (я впевнена) шо мені зараз є шо сказати тому, хто мене зараз не чує і хто далеко.
і я думаю шо це не справедливо, якшо коли ми маєм змогу побачитись, то в мене віднімає мову і рікою мчать сльози.
хто таке придумав і хто за ето в отвєтє?
йду спати - може допоможе.
11 лютого 2008
я собі думаю шо я напевно про старість неправильно думаю якось. бо загалом в народі це поняття має негативну характеристику. типу "оооо як ти постарів" - суперантикомплімент.
от.
а я шось про старість думаю як про шось кльове. може тому шо я не старію ше. а не старію я бо той з ким би разом я хтіла це робити десь не біля мене і десь сам собі і теж не старіє.
29 січня 2008
ото вітайте) я їй передам обізатєльно)
ото їду з роботи. в маршрутці. біля мене сидить школярик. певно в другу зміну вчиться. клас десь 8мий од сили.
сидить він і шось-там телефоном бавиться. дзвонить комусь. чую шо трубку піднімає дівчина. далі - у формі майжедіалогу.
- альо, прівєта, знаєш з ким я тікі шо говорив??? з альонкою!! прикинь! вона мене цілий день сьоня шось там контактила, контактила (сподобалось мені це вживане в даному контексті слово) ), а потім сказала шо шось там тіліфон якоїсь іванки хоче
- ...
- карочє, я слухаю метал, хард рок і іногда панк рок. а ти?
- ...
- фу і ти цього чмиря можиш слухать??
- ...
- шо??? 60 процентів???? ти кажеш шо шиісят процентів всі слухають попсу?? а ти хоть когось знаєш нормального - ну з тих 40ка процентів???
- ...
- нє, ну назви мені хоть одну групу, яку ти слухаєш і яка мені нравиться!
- ...
- я канєшно панімаю, в тебе воно всьо пройде. але зараз напрімєр мої друззя таких як твої друззя мочать со страшной сілой. і я тож. он сьоня мочів.
- ...
- та ти! та!! та навіть дірєктор моєї школи слухає мєтал!!!!
- ...
- і шо і шо! он знаєш аню антіпову! (майже всі імена змінені, оскільки не акцентувала свою увагу і пам"ять на таких дрібничках) це прєзідєнт нашої школи! вона тож слухає мєтал!
- ...
- і шо тобі нічьо не говорить те шо всі ізвєсні люди слухають таку музику як я??
- ...
- нє ну я тебе понімаю. я тож раньше слухав таку бурду як ти. але в один прекрасний день мене просвітили. в лагєрі дав один пацик послухать одну пісню, і я після цього всяку попсу не слухаю
- ...
- нє ну я не кажу шо мєталісти то хароші люди
- ...
- але я не люблю готів. і емо не люблю
- ...
- а емо слухають тоже попсу. і рок. паралєльно
- ...
- чуєш ану-но назви мені імена, прізвища і в який клас ходять всі емо з твоєї школи
- ...
- а ладно я сам їх повиловлюю
(школярик виходить з маршрутки продовжуючи розмову. а я нарешті маю змогу посміхнутись від душі на всі свої 32)
19 січня 2008
кілька дурних штук напишу вам і всьо
1. дощ за вікном тук-тук каже
2. їм помаранчика
3. завтра йду в басейн
4. була сьогодні в гостях в Синюків на дітотерапії в їхньої двохрічної доці Даринки - дуже ефектівно. тільки от кості болять, бо ми в коника бавились. і, ясне діло, коником була я. бо якби було навпаки, то було би трохи неадекватно.
5. мама сказала шо луценко набив черновецького (акцент на слові "набив" - щось на кшатлт "пєтя набив васю і забрав в нього вілосіпєд") - смішно.
6. слухаю Оркестр Че - кльовенькі такі шо аж "мамадарагая"
7. бабуся мені сказала шо в дитинстві я дуже боялась шоб тато не купався в озері (в тому, шо в нас там в селі є - таке озерце-болото, але якесь воно дуже загадочьне), бо я думала шо в нього волосся чорне імінно від того шо він там купається (а мій тато з народження істінний брюнет)
09 січня 2008
це капєц якийсь
роботу сачкую і сплю
і такий от сон мені наснився. шо Зелінська моя народила трійню. дівчатка всі - дві руденькі і одна бландінка. ну, їстєствєнно, ті діти вундеркіндери, і вже в свій місяць на ногах стояли, голови впевнено тримали на плечах і навіть трохи говорили. але говорили тільки крізь сон. подвійний, виходить. бо вони спали в моєму сні. ну і вобщім, блондінка постійно крізь свій сон повторювала "я забуваю своє минуле життя!!!". а руденькі молились крізь сон і хрестились..
але такі гарнюні дітки...
07 січня 2008
І хто не вірив у Різдвяні дива?)))
ВІТАЮ!!!!!!!!!!!!! Всіх дуууууууууже-дууууууууууууууууужееееееее люблю!!!!!!!!!!!!!
06 січня 2008
Туреччина. Середземне море. Пляж. На фото зі всі-всіх людей єдінствєнний турок)) той шо самий симпатичний і найбільше засмаглий і в кєпці)) Всі решта - нашенські. Це я, причому, тільки шо при перегляді зауважила:)
а ващє там було дуже кльовоооо. і там ше всяке таке інтірєсне росло - як мінімум таке шо ми всю жизнь в вазонах вирощуєм чи на базарі купуєм:)
це перець чилі чи як там його - ну вобщім шо пекучий дуже) а поряд - Наталка, з Тернополя, яка дуже любила фотографіруватись біля всяких рослин і нас заставляла)). і ше там всякі лимони-мандаріни-апельсини-гранати-банан
